Кондратюк А. І. Поза межами суєти : роман-мозаїка / А. І. Кондратюк. – Рівне : Волин. обереги, 2005. – 944 с.

Як спогад про одну мандрівку
У молодім прозоро зеленім травні 1961 року мені казав оден старий зек, політкаторжанин і великий мандрівник потому: “Як тільки потяг перетинає середньоазійську границю, як тілько крізь вагонове вікно зачинає струменіть ледве подих пустелі, так одразу така благість покладеться на серце. Така благість. Й усілякова, а найтяжча суєта, спадає, вивітрюється із душі. І душа твоя потає у стан невагомий, якби на кілька століть углубінь занурюється, якби у XVI століття. І така се несказанна розкіш для душі…”

Сей дивний чоловік, як редакційний працівник уже, об’їздив найглибинніші закутки усіх середноазійських республік, так що від червоних пагорбів Красноводська і аж до стрімких хвиль Іртиша, від полуденної Кушки до сибірських просторів його знали в кожному аулі й кишлаку, і жодне поселення не дало б загинути сьому бранцеві лихої долі. Це на той випадок, що “від тюрми, а від суми не зарікаються…” Не означало однак проте, що й інші величезні простори шостої частини земної суші не освоював він так само активно своєю присутністю.


Завантажити в форматі DOC:

  • Facebook
  • В закладки Google
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Одноклассники
  • Twitter

Прокоментуй!

Залишити відповідь