Кондратюк А. І. Зацвіла в долині червона калина / А. І. Кондратюк. – Рівне : Волин. обереги, 2004. – 47 с.

“Без верби й калини нема України” – каже образне народне слово. Як дерево-кущ росте калина по тінистих лісах, в гаях і дібровах, на світлих луках та схилах, на узліссях і лісових галявинах. Дуже часто поряд з іншими деревами. По всій Україні.

Її й біля хат садять. Калина коло хати – здавна найперша і найзначніша ознака оселі українця. Існує гарний звичай, який, на жаль, подекуди вже починають забувати. Біля щойно зведених осель на примітному місці в першу чергу висаджують калину. І поки посадять інші дерева в саду, кущі калини вже розростаються, милуючи зір білим цвітом навесні й рубіновими кетягами ягід восени, як символ надійного життєвого опертя, родинного благополуччя і достатку. А й зцілителька, коли недуги обступають людину. На зиму ж червоні кетяги калини вставляють поміж віконних рам – їхнє світло і зігріває, і радує. Пам’ятаєте рядки із чудової поезії Максима Рильського “Почорніли заводі в озерах”:
Вставлено у вікна другі рами,
Вата і калина поміж рам.


Завантажити в форматі DOC:

  • Facebook
  • В закладки Google
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Одноклассники
  • Twitter

Прокоментуй!

Залишити відповідь