Кондратюк А. І. Гості з Аргентини : повісті, оповідання, думки / А. І. Кондратюк. – Рівне : Волин. обереги, 2009. – 528 с.

ВИСОКА ДИВИНА СВІТУ
1. Барви і звуки хутора
Але незважаючи на великі втрати у людських існуваннях, на жорстокий наступ на людські душі, на жахливі поруйнування краю, життя під небесами продовжувало свій плин, своє перетривання і в нашім Закутку. Життя – се річ така дуже розмаїта і багатовимірна, щоби його можна було зупинить цілковито а навіть наймогутнішою людською потугою. Одвічний поклик життя сильніший над усі супротивні людські пристрасті. Бо в поняття це входить і щорічне земне розбуяння квітів та дерев, і життя худобини, звіра, і піяння птаства піднебесного. Життєдайні сили усьому сущому на землі посилають Сонце і небесні світила, а й могутнє випромінювання Любови, що було у замірах Творця. Тому за одним махом усе одразу неможливо, як то декому здається, викорінити. До того ж ріжнорухе пульсування життя має дивовижну властивість до відродження і оновлювання.

Треба завдячувати нашому прекрасному хуторові, що він заплів у моє дитинство таку дивну барву, де поряд і Річечка, неперекопана, стрічкою поміж сіножатями вигиналася, і вільхи по обидва береги стояли, гайок витворюючи. Та Річка іще не перекопана була, і поля довкола межами зеленими врунистими позначені, так різнокольорово зацвітали щороку, і стежки білі поміж ними, що аби-но ступив на таку стежку да іти спрямувавсь, то чого тільки не надивишся там, що тільки не милує око твоє, – і жита, і пшениці, і вівса, і гороху маленькі смужки, і нивки білої-білої гречки (се вже потому «На білу гречку впали роси…»), й пахощі п’янкі затуманять твою голову, захмелієш цілковито. Хутірські хати у зелених садочках, в’язами та осокорами отороченими, чудувалися. По полю на Наталії1 три дикі груші шатристо розросталися, як великі дива світу. А удалині і ліс синів. Поряд тебе, із твоїм входженням у світ, із пізнанням сього світу і прилученням до його краси були і коні, і худоба свійська, і овечки, й барани круторогі, і маленькі лагідні телятка, і лошата, і собаки, й коти, і гуси, і кури, і незчисленне птаство дике, що навперебій виспівувало такі чудесні мельодії, і все різне, кожної птахи спів на спів другої не схожий був, і метелики, і цвіркуни, і джмелі вусаті, а у воді, у Річці риба й раки, і жаби – і все розмаїття животвору Божого поряд з тобою співіснувало. І це таке багате природне окруження клало, заронювало у дитячу свідомість великий заряд позитивної енергії. Це всупереч а будь-чому.


Завантажити в форматі DOC:

  • Facebook
  • В закладки Google
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Одноклассники
  • Twitter

Прокоментуй!

Залишити відповідь