Кондратюк А. Випромінювання любові : роман у листах і новелах / А. Кондратюк. – Рівне : Волин. обереги, 2006. – 388 с.

А ВАШІ ЯКІ УЯВЛЮВАННЯ…

Лист самотнього літератора до польського побратима в США
Добрий день, пане Мечиславе!
Пишу Вам за рекомендацією Вашої і моєї знайомої Марильї, через яку Ви передали мені допомогу на ліки (у червні). Сердечно дякую.
Про себе. Я народився у краї (Рівненська область), який з 1920-го по 1939-ий рік увіходив до Польської держави. Я не пам’ятаю, яким був вересень 1939-го року для Вашої батьківщини і батьківщини моєї. Але я пам’ятаю літо 1941-го року. Це мій перший спогад. Як ми з батьком із свого хутора у неділю ішли в гості до дядька Андрія, якому я завдячую своїм іменем. Ішли стежкою понад річечкою. Струмок жебонів. «Твоя мова — співучий струмок» (Павло Тичина). Поруч — вільшиновий гай і сіножатка. Над головою — низько олов’яні хмари. І от о миті якійсь стало тихо, світ зупинився, пташки перестали співати. Тільки одна піднебесна благість струменіла у повітрі. Й раптом щось, «Еtwas» (нім.), дивина нез’ясовна увійшла і поклалась у моїм серці. Це уже пізніше я розшифровував, що у цім моменті в моє серце увійшли, поклались поетичні знаки світу, поклалась художність.

А потому ми стояли біля стіни дядькової хати і крізь дерева саду (і хата, і сад збереглися до цього часу) дивилися, як за чотириста метрів дорогою мчались німецькі мотоцикли. Це уже пізніше також увійшло в мою свідомість, що німецькі мотоцикли не тільки заглиблювались в низинні ландшафти моєї батьківщини, але і їхали через моє серце. І відчуття, що чиїсь чужі мотоцикли і танки постійно їдуть через моє серце, в якому покладена художність, зосталося на все життя.
По суті головним героєм усіх моїх романів, повістей, оповідань, есеїстики і є той хлопчик. Як він в неймовірно жорстоких умовах жорстокого віку частково зберігає і проносить крізь десятиліття наївну дитинність осягання світу. Його емоційно-художню структуру насильно руйнують. Але художній світ і повертається частково. Втрачений і повернений світ. З глибоким болем він переносить зраду, відриваючи від власного серця буквально живі шматочки, тільки щоби воно не зажорстокіло, тільки щоби збереглась любов. І стан високої самоти знайомий йому.


Завантажити в форматі DOC:

  • Facebook
  • В закладки Google
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Одноклассники
  • Twitter

Прокоментуй!

Залишити відповідь