Вознюк В. М. То моя Україна і шлях до незалежності / В. М. Вознюк. – Рівне, 2009. – 168 с.

ВСТУПНЕ СЛОВО Дорога до першої поетичної книжечки для Вознюка Володимира Миколайовича виявилась довгою і складною. Почав писати ще в юності, але тоді захоплень юнака не оцінили і не підтримали. Повернувся до поетичної творчості набагато пізніше, в зрілому віці, пройшовши довгу дорогу військовика. Душа прагнула творчої реалізації. Малював. Навіть успішно. Але поруч брунькувало і просилося розквітнути Слово. Писав російською мовою, але, повернувшись в Україну, почав писати рідною мовою. Вболіває за долю нашої держави, долю народу, серед якого живе. Пише про те, що болить і хвилює.

Шаповал Ю. Г. Фотожурналістика : навч. посіб. / Ю. Г. Шаповал. – Рівне : Волин. обереги, 2007. – 76 с.

ЗОБРАЖАЛЬНА ПРИРОДА Розглядаючи об’єкт, як першооснову творчості фотожурналіста, необхідно, насамперед, з’ясувати, що вкладаємо в це поняття, коли йдеться про фотожурналістику? Яке відношення існує між об’єктом і твором фотожурналістики? Яке місце в процесі творчості належить репортерові й фотографічній техніці? Звертання фотожурналістів до життя зумовлене специфікою фототехніки, або, інакше кажучи, знаковою природою фотографії, якій властиво зображувати тільки те, що безпосередньо відбувається в полі зору об’єктива. У процесі пізнання дуже важливою є функція зору. Від розуміння зору в процесі відображення навколишнього світу людина перейшла до створення «діючої моделі» ока, яке було б всюдисущим, володіло властивостями швидкої фіксації, творення правильного відбитка побаченого, яке залишало слід не лише в мозку однієї людини, а робило результат бачення здобутком часу і багатьох людей. Завантажити в форматі PDF:

Шаповал Ю. Г. Телевізійна журналістика : навч. посіб. / Ю. Г. Шаповал. – Рівне : М. Дятлик, 2008. – 112 с.

Методологія аудіовізуальності Є чинники, розгляд яких визначає більш чи менш суттєві відмінності телебачення й інших знакових систем — і, передусім, зображальних. Та, водночас, на наш погляд, є суттєва властивість, яка не просто споріднює тележурналістику з іншими методами документування дійсності, а й дає змогу визначити її своєрідність саме через синтез (як органічну єдність) зображальних засобів телебачення й інших знакових систем. Це — здатність фіксувати світ в єдності його головних форм існування — у фактичній єдності простору й часу засобами зображення і слова.* Філософія переконливо довела, що «простір — час є фундаментальнішою формою існування матерії, ніж простір сам собою й час сам собою; що чотиримірність світу є фундаментальнішою якістю, ніж тривимірність простору й одновимірність часу».1 Тут багато специфічних аспектів, пов’язаних із «синхронізацією» простору дійсного й відображеного, зі «спресовуванням» часу дійсного й умовного, екранного; з поверненнями до минулого й паралельним «монтажем» різноманітних просторових форм у різних часових відрізках.

Шаповал Ю. Г. Журнал “Літературно-науковий вістник” – творець державницької ідеології українства : навч. посіб. / Ю. Г. Шаповал. – Рівне : М. Дятлик, 2007. – 352 с.

Поява «Літературно-Наукового Вістника» (1898-1932 рр.) з його унікальними редакторами І.Франком, М.Грушевським та Д.Донцовим не була випадковим явищем в українському суспільно-культурному житті кінця XIX ст. Вона лише номінально засвідчила якісні зміни, які поступово відбувалися у свідомості передової інтелігенції, стурбованої пасивністю народу, що звично сприймав власне становище як данність, як долю, знаходячи вихід у романтизації буття, поетизації етнічно-ментальних особливостей. Самоусвідомлення нації могло розвиватися лише в процесі напружених інтелектуальних зусиль. Цьому сприяло створення умов для популярного літературного руху, який відіграв би трансформуючу роль у суспільстві. Спокуса назвати нове видання за звичаєм «більше поетично, патріотично або хоч етнографічно» більше не турбувало його творців. Необхідність посилення впливу публіцистики на громадську думку, суспільне життя загалом (як надзвичайно важливого просвітньо-пропагандистського фактора) спонукала «ЛНВ» оглянути пройдений українською пресою Галичини шлях розвитку, відмітити головні віхи цього поступу, щоб розпочати якісно новий етап. Завантажити в форматі PDF:

Духовно-творчий потенціал студентської молоді : психолого-педагогічні пробл. формування та реалізації : матеріал. ІІІ Всеукр. наук.-метод. конф. 18-20 трав. 2006 р. – Рівне : РДГУ, 2006

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО Вельмишановні учасники III Всеукраїнської науково-методичної конференції! Шановні гості нашого університету! Рівненський державний гуманітарний університет створений у 1998 році на базі Рівненського державного педагогічного інституту, Рівненського державного інституту культури, Дубенського та Сарненського педагогічних коледжів, Дубенського училища культури та Рівненського музичного училища. У нашому університеті навчається 12700 студентів на одинадцяти факультетах денної, заочної, магістратури та екстернатної форм навчання. На 49 кафедрах за 26 спеціальностями підготовку фахівців забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький склад: 6 академіків, 23 докторів і професорів, 236 кандидатів наук та доцентів.

Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2007 р. / за ред. П. Д. Колодича, О. М. Горковлюка. – Рівне, 2008. – 203 с.

Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2007 році підготовлена державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області відповідно до вимог Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Матеріали доповіді рекомендуються для використання місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, науковими та освітніми закладами, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об’єднаннями. Завантажити   

Шаповал Ю. Г. “Діло” (1880-1939) – перша українська щоденна газета : навч. посіб. / Ю. Г. Шаповал. – Рівне : М. Дятлик, 2007. – 68 с.

«Діло» — одна з найвизначніших глав в історії української преси: не лише своєю хронологією, яка з XIX століття простяглась на десятиліття в XX, а й впливом часопису на суспільну свідомість українців, творенням практично на «нерозораному полі» патріотичної іделогії, формуванням із «етнічної маси малосвідомих людей» сучасної європейської нації, яка політично й культурно стрімко входила в світову цивілізацію. Часопис «Діло», заснований у Львові більше століття назад, має глибокі політико-економічні й цивілізаційно-культурні традиції. Це — видатна сторінка в історії преси, суспільної думки, що практично досі невідома широкому загалові читачів. Саме тут розгорнулась подвижницька діяльність редакторів — історичних особистостей В. Барвінського, А. Горбачевського, І. Белея, О. Борковського, В. Охримовича, Є. Левицького, Я. Весоловського, Л. Цегельського, І. Кедрина-Рудницького та ін.; зосереджена публіцистика співробітників, активних авторів газети І. Франка й М. Грушевського, О. Кониського й М. Костомарова, В. Антоновича й І. Крип’якевича, В. Липинського й І. Бочковського, Б. Лепкого й Г. Хоткевича… Хіба перелічиш сотні й сотні людей, які жертовно віддали виснажливій і безкорисливій діяльності в «Ділі» талант, сили й, навіть, життя, як засвідчують історичні факти, потрапило в животворне українофільське русло громадської думки, «освоїло потрохи народну масу» в усіх її соціальних верствах, широким спектром власної белетристики й публікаціями світової літературної класики не тільки формувало українські державницькі…